Всесвітній День рок-н-ролу

13 квітня, четвер

Вплив будь-якого виду мистецтва на найрізноманітніші групи нашого прогресивного народонаселення - незаперечний факт. Наші уми і наші погляди досить розвинені, щоб займатися творчою діяльністю. Разом з тим, ми досить легко можемо сприймати і новий підхід, і новий напрям, який можуть запропонувати нам наші брати по розуму. Так сталося і зі ставшою вже легендарною колись новою музичною течією, яка відома нам зараз під крилатою назвою «Рок-н-рол». Масштаб і грандіозність змін, які внесло музичне мистецтво у наш людський світогляд колосальні, і в цих процесах «Рок-н-рол» посів своє, не останнє і гідне місце.

Витоки цього музичного напрямку, за даними проекту DilovaMova.com, своїм корінням йдуть в середину минулого століття, у ті повоєнні роки, коли все людство, не встигнувши відійти від жахів Другої світової війни, стало перед ще більш страшними перспективами безумства самознищення. Напруга або перенапруження, передчуття прийдешньої убивчої катастрофи або бажання всупереч усьому цьому - просто жити і насолоджуватися життям, що саме послужило поштовхом до «винаходу» рок-н-ролу, знає тільки Бог. Ми ж можемо міркувати про це, намагаючись спиратися на ключові моменти і факти, які були зафіксовані в нашій сучасній історії.

Всесвітній день рок-н-ролу, станом на 2012-рік, ще не став офіційним міжнародним святом, відзначеним наприклад, на рівні резолюцій всіма шанованої Організації Об’єднаних націй. Однак, це зовсім не заважає бути цьому Дню в календарях багатьох, хто небайдужий і полюбив цю яскраву і завжди живу музику для душі і тіла. Дата народного Дня рок-н-ролу прив’язана до однієї з ключових подій в його славній історії: запису синглу Білла Хейлі спільно c групою «The Comets» під назвою «(We’re Gonna) Rock Around the Clock». Назва говорить сама за себе - «Рок цілодобово». Існує ще один переклад - «Рок навколо годинника», звичайно ж він не є точний, але як можна до статті проливає світло на дату святкування дня рок-н-ролу. Справа в тому, що в робочих планах музикантів запис цього синглу повиннен був відбутися 12-го квітня 1954-го року в нью-йоркській студії Pythian Temple, США. За тих, чи інших причин цього не сталося. Контракт зі студією закінчувався 13-го числа і за 3 години до його завершення наші герої зволили з’явитися. Більш того, вони встигли записати 3 версії цього синглу, остання з яких і стала знаменитим хітом.

А далі ...  почалася ера рок-н-ролу. Він був сприйнятий на «ура». Перевернув старі уявлення про музику і став в основі безлічі інших музичних течій. Подолав кордони і відстані, політичні погляди та суспільні настрої, обріс легендами і дійшов до наших днів.

Саме 13-го квітня буде справедливо привітати всіх любителів цього музичного напрямку. Бажаємо Вам енергії і сил! Зі святом рок-н-ролу!

День скаута в Україні

12 квітня, середа

Цей міжнародний неполітичний молодіжний рух ставить своєю метою підтримку фізичного, розумового і духовного розвитку молоді. Вперше про відзначення 100-ліття українського скаутського руху на державному рівні було згадано в Указі Президента України від 28 березня 2008 року № 279/2008 "Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні".

"Ураховуючи внесок пластових (скаутських) організацій України у виховання підростаючого покоління на засадах моралі, здорового способу життя і любові до рідного краю ... розробити за участю молодіжної організації "ПЛАСТ - Національна Скаутська Організація України" (ukrscout.org), інших скаутських організацій та затвердити плани заходів з відзначення у 2009 році 20-ї річниці відновлення діяльності ПЛАСТу в Україні та у 2012 році 100-річчя пластового (скаутського) руху в Україні", - йшлося в документі.

Відомо, що сучасна «Національна Організаця Скаутів України» була зарєєстрована 26 жовтня 2007 року - День народження цієї организації.

Хоча про початок скаутського руху в Україні відомо не так вже й багато, та за матеріалами wikipedia.org, вже в 1895-1900 роках існувала таємна юнацька організація Кам’янець-Подільської бурси «Запорозька Січ». Вона звертала чималу увагу на фізичне вдосконалення своїх членів. На військовість не налягала, хоча відділи її були різно озброєні. Учасники носили дерев’яну «зброю». Всі члени - запорожці носили імена історичних осіб. Кожний відділ мав свої шатра, їх ставили з гілля, соломи, кукурудзянки. Кожен учасник носив на шапці присвоєну його відділові гілочку дуба, берези, калини, явора. Організатором «Запорозької Січі» був старший учень - Борис Сулковський. Відомо, що в 1909 році український юнак Юрко Гончарів-Гончаренко заснував у Бахмутському повіті на Катеринославщині «Першу дружину скавтів на Україні».

Початком скауцького руху, по даним проекту DilovaMova.com, вважається 1907 рік, коли генерал-лейтенант британської армії Роберт Бейден-Павелл провів перший скаутський табір на острові Браунсі в Англії. Роберт сформував основні принципи скаутингу, згодом (Лондон, 1908) виклав їх у своїй книжці «Скаутинг для хлопців», яка і донині є основоположною працею для скаутської роботи.

8 лютого 1910 - день народження бойскаутів США. В цей день Вільям Д. Бойс заснував організацію Бойскаути Америки відповідно до законодавства округу Колумбія. Він особисто жертвував 1000 USD на місяць, щоб тримати організацію на плаву, за умови, що хлопчики всіх рас і віросповідань будуть допущеними до участі в організації.

В 1909-1911 Олександр Тисовський зі Львова переклав українською мовою книжку «Скаутинг для хлопців» засновника скаутського руху. Незалежно від Тисовського пластові гуртки почали також творити Іван Чмола та Петро Франко. Якщо останні акцентували принципи пластування на фізичному та військовому розвитку, то Олександр Тисовський займався теоретичним вихованням молоді. Він розробив систему пластових проб (завдань), які мали виконати пластуни для того, щоб отримувати нові звання та вдосконалювати себе. Через кілька місяців діяльності, 12 квітня 1912 року, першу пробу на ступінь «учасника» здали та прийняли Пластову присягу на вірність Богові та Україні близько 40 осіб. Ця дата і стала вважатися офіційною датою заснування українського скаутингу - «Пласту».

З Днем скаута України!

Всесвітній день авіації і космонавтики (Міжнародний день польоту людини в космос)

12 квітня, середа

У цей день, 12 квітня, в 1961 році громадянин СРСР майор Юрій Олексійович Гагарін на космічному кораблі «Восток» вперше в світі здійснив орбітальний обліт Землі, відкривши епоху пілотованих космічних польотів. Він зробив один виток навколо земної кулі, який тривав 108 хвилин.

Розвиток пілотованих польотів проходив поетапно з урахуванням досягнутих науково-технічних результатів і появи нових наукових, господарських і технічних завдань. Від перших пілотованих кораблів і орбітальних станцій до багатоцільових космічних пілотованих орбітальних комплексів - такий шлях, пройдений радянською пілотованої космонавтикою.

Яскраві успіхи космонавтики - закономірний результат самовідданої праці багатьох тисяч людей, десятків трудових колективів, які роблять все від них залежне в ім’я прогресу космічної галузі.

За рішенням Міжнародної авіаційної федерації (ФАЇ) 12 квітня відзначається як «Всесвітній день авіації та космонавтики».

В Україні цей День має назву «День працівників ракетно-космічної галузі України» і закріплений Указом Президента України від 13 березня 1997 року № 230/97, його святкування відповідно проводиться щорічно 12 квітня.

Пізніше, 7-го квітня 2011-го року, на рівні Генеральної Асамблеї ООН, була прийнята відповідна резолюція № 65/271, в якій 12-е квітня проголошено Міжнародним днем польоту людини в космос.

Враховуючи ризики, фізичні та інтелектуальні навантаження, гіганську працю і безпрецедентну самовідданість всіх, хто створював для нашого людства цю сміливу можливість, хотілося б побажати в цей День всім нам спокою і впевненості. Досягнувши космосу ми лише зробили ще один крок, а скільки їх буде ще?

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів

11 квітня, вівторок Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів відзначається 11 квітня за ініціативою ООН. 11 квітня 1945 в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців, і вийшли на волю. Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття фашистських катівень. Біографії цих людей - це справжні уроки мужності для молодого покоління. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку. За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів - громадяни Радянського Союзу.

Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя)

9 квітня, неділя

Коли Ісус Христос входив до Єрусалиму, він наблизився до Вітфагії і Віфанії, до гори, що зветься Оливної і послав двох учнів Своїх, сказавши: "Ідіть у село; увійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, що на нього ніхто з людей ніколи не сідав; Відв’яжіть його, і приведіть, і якщо хто спитає: Нащо відв’язуєте? скажіть тому так: Господь потребує його ". Посланці ж відійшли, і знайшли, як Він сказав їм. Коли ж стали відв’язувати молодого осла, господарі його їх запитали: Нащо осля відв’язуєте? Вони ж відказали: Господь потребує його. І привели його до Ісуса, і, поклавши одежу свою на осля, посадили на нього Ісуса. І, коли Він їхав, люди стелили одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то весь натовп учнів в радості велемовно Бога хвалив за всі чудеса, що бачили, кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах, і слава на висоті! "

Урочистий вхід Ісуса в Єрусалим був вступом Його на шлях хресних страждань. Про цю подію розповідають у своїх Євангеліях всі чотири євангелісти (див. Мт. 21,1-11; Мк. 11,1-11; Лк. 19,29-44: Ів. 12,12-19).

У євреїв був звичай: царі і переможці в’їжджали до Єрусалиму на конях або ослах, і народ урочистими вигуками, з пальмовими гілками в руках зустрічав їх. Виконуючи пророцтва Старого Завіту (див. Зах. 9,9), Христос саме таким урочистим чином в’їжджав в Єрусалим, але не як Цар земний або переможець у війні, а як Цар, Царство Якого не від світу цього (Ін. 18,36) як Переможець гріха і смерті. Єврейський народ, що знаходився під римським ярмом, очікував Месію як політичного визволителя, і всім здавалося, що Чудотворець, який вчора воскресив Лазаря і колись нагодував 5 тисяч народу, цілком може бути саме тим земним вождем, який приведе свій народ до політичної незалежності і земного царства насолоди.

З тих, які тоді перебували на вулицях Єрусалиму тільки один Христос знав, що замість земного царства Він приносить людині Царство Небесне, замість позбавлення від земного рабства Він звільняє людину від рабства набагато гіршого - від рабства гріха. Він Один знав, що шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Хреста і Голгофи. Це царське прославляння Христа перед Його смертю Церква згадує для свідчення, що страждання Спасителя були добровільними.

Назва Вербна неділя походить від того, що на це свято віруючі приходять з гілками, як правило, вербових рослин чи інших дерев, які першими розпускаються навесні, в ознаменування тих гілок, які різали іудеї, що зустрічали Ісуса у Єрусалимі. Звичайно, на півдні використовують квіти і гілки інших дерев, як правило, пальм. В Україні, де таких дерев немає і де перша розпускається верба, з давніх часів стали використовувати її гілки, тому і саме свято стало називатися Вербною неділею. Але справжня його назва - Вхід Господній до Єрусалиму.

В 2017 році Вхід Господній в Єрусалим (Вербна неділя) припадає на 9 квітня.

Благовіщення

7 квітня, п’ятниця

Починаючи з ранньої християнської Церкви подія Благовіщення розглядалася як перший акт виконання Богом Своїх обітниць про Христа.

Христос - це грецьке слово, що означає помазаник, слово ж Месія є єврейським і означає те ж саме, що й грецьке. Тому юдеї або євреї називають Господа Месією. Сучасна назва свята Благовіщення (у перекладі з латинської - «сповіщення») стала вживатися в церковному лексиконі через 600-700 років після Різдва Ісуса Христа.

Історія свята Благовіщення на основі першоджерела Слова Божого звучить так: «А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, Благодатна! Господь з Тобою, Ти благословенна між жонами. Вона ж, побачивши його, збентежилася від його слів і стала роздумувати, що б то значило це привітання. І Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога, і ось зачнеш в утробі, і народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престол Його батька Давида, і буде царювати над домом Якова, а Його царству не буде кінця. »(Євангеліє від Луки, глава 1, вірші 26-33)

Дата свята Благовіщення пов’язується з датою Різдва Христового. Між ними рівно 9 місяців.

На додаток можна сказати, що Бог і раніше через пророка Даниїла вже згадував про Христа: «А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога; і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної і він напучував мене, і говорив зо мною та й сказав: Даниїле, я тепер вийшов, щоб умудрити тебе в розумінні.

На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об’явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння. Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих. Та знай і розумій: від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят і два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя».(Книга пророка Даниїла, глава 9:20-27)

Більше того, через пророка Михея, Бог попередив навіть про місце, де народиться Ісус Христос: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.»(Книга пророка Михея, голова 5:2)

Так, свято Благовіщення, коли Ангел Господній доніс Марії благу звістку про народження Сина Свого Ісуса, є значною подією в житті християнської Церкви і відзначається святковими богослужіннями в Церквах, що сповідують Ісуса Христа, як Єдинородного Сина Божого, Спасителя, що пролив Свою Святу Кров за наші гріхи. І тепер кожен, хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить, а гнів Божий на нім перебуває. (Іоан.3: 36)

5 квітня, середа

Перша конституція

Перша українська конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року.

Повна назва цього документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».

Пилип Орлик був близьким до гетьмана генеральним писарем, котрого після смерті гетьмана Івана Мазепи було обрано на раді старшин його наступником. Конституція Пилипа Орлика - скорочена назва документу, що визначав права і обов’язки обраного гетьмана. Ще її інколи називають Бендерською конституцією, тому що вона була прийнята українським козацтвом саме біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер, а турецька назва  цього містечка — Бендери, нині це територія Молдови.